№	Захід	Дата	Відповідальний
1	Виховний захід «На шляху до свободи та незалежності»	22.01.2015р	ЗВР Лотоцька Н.А.
2	Акція «Мрії по-українськи»	20.01.2015 – 23.01.2015рр	ПО Лотоцька В.С.
3	Акція «Ми – Українці»	20.01.2015 – 22.01.2015рр	Волонтерський загін Доброта

Акція "Ми - Українці!"

Акція "Мрії по-українськи..."

Пісня "Барви рідної землі" виконує учениця 3 класу Ткачук Наталія

Пісня "Хай радіють усі" у виконанні учениці 5 класу Лотоцької Анастасії

На шляху до свободи та незалежності

В історії становлення незалежності і соборності України, особливе місце займає день 22 січня 1919 року, коли Директорія Української Народної Республіки проголосила Злуку всіх українських земель в єдину Українську державу. Саме цей день з′єднання  Західноукраїнської Народної Республіки з Української Народною Республікою прийнято відзначати як свято – День незалежності і соборності України.

Мета:

1.                 розширити кругозір студентів про історію виникнення та святкування Дня Соборності України;

2.                 закріпити знання, отримані на заняттях української літератури, історії України; 

3.                 прищеплювати  любов і повагу до історичних та культурних надбань українського народу, інтерес до минулого;

4.                 виховувати почуття національної гідності,  гордості за свою Батьківщину та народ, повагу до культурних цінностей, літературної спадщини та історії власного народу.

 

Хід заходу

Ведучий:

Сьогодні День Соборності України, свято рідного краю, свято  нашої держави.

Ведуча:

 Ми пишаємося, що  ми – українці, а наша Вітчизна – Україна,  земля, дорога та мила серцю кожного із нас.

Читець 1:

Любіть Україну, як сонце, любіть,

         як вітер, і трави, і води,

         в годину щасливу і в радості мить,

         любіть у годину негоди!..

                  Любіть Україну у сні й наяву,

                  вишневу свою Україну,

                  красу її, вічно живу і нову,

                  і мову її солов’їну.

         Між братніх народів, мов садом рясним,

         сіяє вона над віками…

         Любіть Україну всім серцем своїм

         і всіми своїми ділами!..

Читець 2:

                              Для нас вона в світі єдина, одна,

                            в просторів солодкому чарі…

                            Вона у зірках і у вербах вона,

                            і в кожному серця ударі…

         У квітці, в пташині, в електровогнях,

         у пісні у кожній, у думі,

         в дитячій усмішці, в дівочих очах,

         і в стягів багряному шумі…

                            Як та купина, що горить – не згора,

                            живе у стежках, у дібровах,

                            у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,

                            і в хмарах отих пурпурових.

Читець 3:

         В грому канонад, що розвіяли в прах

         чужинці в зелених мундирах,

         в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях

         до весен і світлих, і щирих…

                            Юначе! Хай буде для неї твій сміх,

                            і сльози, і все до загину…

                            Не можна любити народів других,

                            коли ти не любиш Вкраїну!..

         Любіть у коханні, в труді, у бою,

         як пісню, що лине зорею…

         Всім серцем любіть Україну свою, -

         і вічні ми будемо з нею!

Ведучий:

Україна –  рідний край, земля з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею, працелюбними, мудрими й талановитими людьми.

Ведуча:

Ми горді зватися українцями. Поклик рідної землі завжди відчували наші прадіди й діди, ті, хто живе в Україні та кого доля закинула на чужину. І де б не був українець, захвилюється аж до сліз, почувши рідне слово.

Ведуча:

Україна... Її майбутнє в руках молоді. Від нас залежить, якою буде наша держава! А держава, як і родина, має бути дружною, сильною, здоровою,  щасливою.

Ведучий:

 Якось батько зібрав синів і сказав: «Сини мої! Живіть у мирі й злагоді, і тоді жоден ворог вам не страшний, ніхто не зможе вас здолати». Сини стали заперечувати. Кожен вважав, що зуміє побороти ворога самотужки. «Невже ви думаєте, що здолаєте ворога, коли кожен із вас, як та гілка, яку вітер хилить у різні боки, а як сильніше дмухне – то й зламає? – мовив батько. – Ось спробуйте зламати цей пучок гілля. Що, не можете? Тож запам’ятайте: нікому ще не вдалося перемогти людей, які тримаються одне за одного, як ці гілки».

Ведуча:

Упродовж століть  землі України були розрізнені, належали до різних держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини. Тож споконвічною мрією українців було об'єднання розрізнених частин України в межах однієї держави.

Ведучий:

У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події. Одна з таких сторінок нашого минулого – боротьба українського народу за соборність своїх земель.

Ведуча:

Щороку 22 сiчня весь український народ iз вдячністю згадує тих героїв, якi боролися за об’єднання усiх нацiонально-демократичних сил українства, хто словом i ділом намагався вiдродити незалежну Соборну Українську державу. Ідея всеукраїнської єдності формувалася ще з часiв Київської Русi, Галицько-Волинської держави, Запорізької Січі, Визвольної вiйни пiд проводом Богдана Хмельницького, Гетьманщини.

Ведучий:

Та реалiзувалась ця мрiя внаслiдок української революцiї 1917-1920 рокiв, пiд час якої з великою силою розкрилися свободолюбство i нацiональний дух українського народу, утворилися двi демократичнi держави – Українська Народна Республiка (УНР) та Західноукраїнська Республiка (ЗУНР). Нажаль, двi роз’єднанi держави не могли iснувати як єдиний полiтичний, економiчний органiзм, цьому заважав ряд причин. Не зважаючи на перешкоди, народ України не полишав прагнення до соборизацiї всiх українських земель у власнiй державi.

Ведуча:

01 грудня 1918 року представники державного Секретаріату ЗУНР – К.Левицький, Л.Цегелоський, члени Директорiї – В.Винниченко, С.Петлюра, П.Андрiєвський, Ф.Швець пiдписали у Фастовi Предвступний договiр про майбутнє об’єднання двох республiк. Цей договiр став першим i основним актом соборностi, викликав схвалення українського загалу.

Ведучий:

03 сiчня 1919 року на першому засіданнi Української Народної ради було одностайно прийнято Ухвалу про злуку ЗУНР i УНР. Часописи пiдкреслювали, що тим самим зроблено перший крок на шляху до соборностi українських земель.

Ведуча:

Директорія i Рада Народних Мiнiстрiв призначила святкування об’єднання УНР i ЗУНР на 22 сiчня. Мабуть, ця дата не була випадковою, адже вказаний день збiгався з рiчницею iсторичного IV Унiверсалу Цетральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалася самостiйною, незалежною державою, отже вiн мав стати днем подвiйного всенародного свята – Незалежностi i Соборностi.

Ведучий:

22 сiчня 1919 року на Софіївській площi, бiля пам’ятника гетьману Богдану Хмельницькому, у присутностi десяткiв тисяч киян лiдери УНР і повноважна делегація ЗУНР заявили про свiй непохитний намiр збудувати єдину соборну Українську державу.

Ведуча:

З раннього ранку мiсто набуло святкового вигляду. На будинках державних установ майорiли нацiональнi синьо-жовтi прапори, Софiївський майдан прикрашала трiумфальна арка зі старовинними гербами України і Галичини.

Ведучий:

В Актi злуки проголошувалося: «Однинi воєдино вливаються століттями відiрванi одна від одної частини Єдиної України, Захiдноукраїнська Народна Республiка (Галичина, Буковина Угорська Русь) i Надднiпрянська Велика Україна. Здiйснилися вiковiчнi мрiї, якими жили, i за якi вмирали кращi сини України. Однинi є єдина, незалежна Українська Республіка».

Ведучий:

 Цей день увійшов до національного календаря як велике державне свято – День Соборності України, і відзначають його з 1999 року.

Ті вікопомні історичні події сформували підґрунтя для відродження незалежної соборної демократичної України та утвердження національної ідеї. У розмаїтті жовто-синіх знамен 22 січня 1990 року наші сучасники поєднали живим ланцюгом злуки Схід і Захід України.

Ведуча:

Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною.  Плекаймо все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності.

 

Звучить Державний Гімн України.

Ведучий:

 Соборність – це символ. Символ боротьби за волю. Порозуміння між людьми. І часточка надії і віри у майбутнє.

Ведуча:

Пам’ятаймо про незліченні жертви наших співвітчизників, покладені на вівтар незалежності, соборності, державності.

Ведучий:

Любов до землі, до рідного слова прирекли багатьох славних синів і дочок України на тюрми і поневіряння.

Ведуча:

Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки.

Ведучий:

Україно, соборна державо,

Сонцесяйна колиско моя,

Ні, не вмерла й не вмре твоя слава,

Завойована в чесних боях.

Ведуча:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в ній – перлина,

Не вмре повік!

Ведучі:

Ми вірим в майбутнє твоє, Україно!

Говорять сьогодні дорослі й малі.

Бо ти в нас – найкраща, бо ти в нас єдина,

Немає такої, як ти, на землі.